Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними

                               КОРОТКИЙ ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ

1. Розрізнення е та и
Ненаголошені ета и у вимові звучать майже однаково, оскільки під час вимовляння їх язик зміщується вверх-униз на незначну відстань.
Такі звуки стають чіткими, коли на них падає наголос: де?реиво — деире?ва, зеиле?ний — зе?леинь, теирно?вий — те?реин, зиемо?вий — взи?мку, неприемиере?нний — мир.
Звук еу певних випадках випадає, звук и за кількома винятками не випадає: травень — травня, вітер — вітру, справедливий — правда; подих — подиху, ключик — ключика. Звук ивипадає лише в дієсловах згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву, зажинати — жну.
Звук е може чергуватися з і: променистий — промінь, сутеніти — сутінь, лебединий — лебідь. Звук ичергується з і лише в словах дитина — діти, сидіти — сідати, висіти — підвісити, липкий — ліпити.
Звук е регулярно виступає в групах -ере-, -еле-: береза, ожеледь.
Є цілий ряд суфіксів, у яких пишемо е: зокрема в суфіксах іменників –енн- (оголошення, рішення, значення), -ен- (кошеня, цуценя), -енк-(Опанасенко, безбатченко), -еньк-, -ечк-(ніченька, стежечка),-тель(вихователь, учитель), прикметників –есеньк-(ріднесенький, дрібнесенький), дієприкметників –ен-(зачинений, обговорений), числівників –ер-(п’ятеро, дев’ятеро).
Звук и регулярно виступає в іменникових суфіксах -ин-, -ищ-, -иськ- (звивина, дворище, збіговисько), у суфіксі -ив- (печиво, вариво; виняток: марево), у відкритих складах -ри-, -ли-(тривога, дрижати, кришити, стриміти, тривати, бриніти, гриміти, чорнобривий, глитати).
Перевірте себе. Вставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою е.
Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць.
Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: “Коли людина бореться сама…”

2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
Якщо сумнівний звук чергується з о, е, пишемо і: щілина, бо ущелина; проміння, бо промені; сушіння, бо сушений. Це правило не стосується відкритих складів -ри-, -ли- в словах бриніти (бренькати), гриміти (громовиця), дрижати (дрож), кривавий (кров), чорнобривий (брова), глитати (глотка).
Постійно і виступає у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький.
На початку слова завжди, відповідно до правил чинного правопису, пишемо букву і: ім’я?, іскра, ікра, іти, іграшка, іній, інколи, інший, іржа.
В інших випадках орієнтуємося на вимову: приголосні перед и вимовляються твердо (тихий), перед і — м’яко або пом’якшено (втіха, хід).
Іноді в написанні окремих слів треба вдаватися до аналогії. Коли вагаємося, яку букву писати — и чиі — у таких словах, як сушіння, кришіння, служіння, збайдужіння, точіння, пригадуємо аналогічне за будовою слово ходіння, у якому чітко звучить і. Так само за аналогією до картоплиння пишемо бурячиння, лопушиння, маковиння тощо.
В абсолютному кінці слова:
1) після задньоротових г, к, х, ґ виступає звичайно и: дороги, шляхи, руки, дзиґи, тільки, залюбки, навкруги, трохи, по-батьківськи; але виступає і: а) у словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, далекі, сухі, такі, всякі; б) у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;
2) після шиплячих ш, ч, ж, джвиступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, тричі; але виступає и: а) у дієсловах у наказовому способі та в дієприслівниках: бережи, мовчи, пиши, полощи; розмірковуючи, виконавши; б) у прислівниках типу по-вовчи, по-ведмежи; в) у прийменнику межи(межи очі) та сполучнику чи.

Перевірте себе 1. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Спок..й, пог..дний, ож..вати, ш..шка, стр..вожений, одв..чний, ж..ночий, стр..жень, няньч..ти, збайдуж..ння, глуш..на, гнучк..сть, перех..д, однор..дний, дюж..на, ноч..вля, узгол..в’я, одгр..міти, усяч..на, льодов..к, найструнк..ший, глибоч..нь, к..готь, ск..нути, узг..р’я, далеч..нь, ненав..сть.
Ключ. З других букв повинно скластися перше речення з вислову давньоримського письменника Катона Старшого: “… Якщо використовувати його для діла, воно стирається; якщо не використовувати — іржа з’їдає”.

Перевірте себе 2. В кінці слів треба вставити букву и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Трич.., птах.., трох.., депеш.., хащ.., чепіг.., площ.., оберег.., навкруг.., міраж.., озеленювач.., ящик.., реп’ях.., сух.., зв’язавш.., двіч.., калош.., стелаж.., сич.., смітник.., усяк.., тільк.., лемеш.., обруч.., створююч.., випиш.., вернісаж..
Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчення афоризму: “Не досить знати собі ціну — ’

3. Розрізнення а та о
Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуючись. Проте в деяких словах трапляються вагання у вживанні цих голосних. Це зумовлене тим, що в давнину в нашій мові нерідко голосний а замінювався на о (Александр — Олександр, раб — робота) і рідше — навпаки.
У сучасній мові після задньоротових г, к, х перед наступним складом за(він може бути й ненаголошений) виступає звук а: гаря?чий, гаря?чка, гарячкува?ти, гара?зд, гараздува?ти, кача?н, качани?стий, кала?ч, кажа?н, хазя?їн, халя?ва, а також багатий, багатир (багач). В іншому разі вживаємо голосний о: борсук, комиш, монастир, ота?ман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, а також козак, богатир (силач).
Про чергування о з а див. урок 5-й, п. 3.

Перевірте себе. Слова запишіть у дві колонки: 1) із вставленою буквою а; 2) із вставленою буквою о.
Б..рсук, допом..гав, б..гач, к..зацтво, п..сол, г..няти, гр..ніт, сл..в’яни, ..таман, л..мати, зл..млене, ..брикос, б..гатослівність, см..лоскип, скр..єні, м..роз, х..зяїн, п..гон, п..гано, г..рячі.
Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися прислів’я.

4. Розрізнення о та у
Голосний о перед складом з наголошеним уабо і(обидва голосні високого піднесення) у вимові наближається до у (тобто напружена задня частина язика підноситься трохи вище, ніж потрібно): гоулу?бка, зоузу?ля, коужу?х, моурі?г. Сумнівний голосний звучить виразно, якщо на нього падає наголос — основний або побічний: го?луб, зозуля?стий, кожуши?на, моріжо?к.
Суфікс -ова- (переважно в дієсловах), якщо він втрачає наголос, переходить в -ува-: нагодо?ваний — нагодува?ти, друко?ваний — друкува?ти, ришто?вання — риштува?ння. стовбо?ватий — стовбува?тий.
У незапозичених словах виступає префікс су- (сусід, сузір’я, сутінки, супроводити), у запозичених із старослов’янської — со- (союз, собор).
Букву у пишемо у словах будяк, ворушити, мармур, парубок, пурхати, яблуко, яблуня.

Перевірте себе. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою у; 2) зі вставленою буквою о.
Спрост..вання, угруп..вання, коротк..ватий, озвуч..вати, ябл..ко, л..пух, марм..р, пл..дючість, звор..шити, гл..хнути, рят..вати, к..зуля, з’єдн..вати, змарн..вати, ос..ружний, солодк..ватий, оснащ..вати, дяк..вати, сух..путний.
Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчення вислову: “Проголосувавши на виборах, ми потім…”
Вправа 1. Установіть відповідність:
1. дерево, серед, пелена;
2. широкий, великий, несу;
3. семеро, вихователь, малесенький;
4. хлопець, червень, мітел.
А слова, сумнівний ненаголошений яких можна перевірити наголосом;
Б слова, що мають повноголосся;
В слова, у яких е під час змінювання випадає;
Г слова, що мають ненаголошений и в групах -ри-, -ли-;
Д слова з е в суфіксах.
Вправа 2. Позначте слова з ненаголошеним е в суфіксі.Позначте  слова, написання  сумнівних е, и в яких можна перевірити лише за словником.
1) Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, у мить щедрого осяяння, яке потрачено природою й на саму людину.
2) І в чи не найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства.
3) У зернину, у цей маленький тугий злиточок матерії, стільки вкладено життєвої мудрості, добра й віри в безсмертя, що його таїна й досі здається нам магічною.
4) Усе в нас від нього, від хліба (За В. Яворівським).


Виконайте тестові завдання

1. Укажіть рядок слів, у яких під час змінювання відбувається чергування голосних:
А брести, везти, гонити, текти;
Б ламати, сіяти, ходити, носити;
В сміятися, ломити, рити, перенести;
Г мести, любити, плести, садити.
2. Позначте рядок, у якому відбувається чергування [о] з [е] після шиплячих:
А ж..нити - ж.ліатий;
Б ос.ні - ос.нь;
В н..жа - н..ж;
Г Ш..ВК - ПІ..ВКОМ.
3. Позначте рядок слів, у яких [о], [е] може чергуватися з [і]:
А черешня, екзамен, жертва, морква;
Б осінь, нести, рік, восьми;
В гілочка, учитель, земель, озер;
Г запрошень, компот, Ярополк, Віктор.
4. Виділіть рядок, у якому в усіх словах сумнівні ненаголошені голосні можна перевірити наголосом:
А голубка, чистота, весна, сливовий, гречаний;
Б лиман, квітень, селезень, озеро, мережа;
В миритися, осені, верба, сестра, розумний;
Г село, кожух, тремтить, криве, череда.
5. Виділіть рядок, у якому в усіх словах чергування відбувається в корені:
А Степанів, міст, нести, брід, піч;
Б ріжок, Чернігів, Іванів, Львів, Донець;
В вісім, нога, береза, рік, шостий;
Г водити, Семенів, річ, хвости, сім;
Д бік, брід, Київ, слово, Федорів.
6. Укажіть рядок, у якому в коренях дієслів слід писати літеру и:
А вит..рати, заб..рати, приб..рати, вид..рати;
Б т..рти, заб..ру, прокл..нати, в..зти;
В стр..лити, прин..сти, вибр..ла, прип..рати;
Г виб..рати, с.діти, привести, зат..рти;
Д прот..рти, м..сти, перен..сла, бл..мати.