Риторика

Д О К О Н С П Е К ТУ В А Т И :

ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ РИТОРИКИ
Передумовою успіху публічного виступу є і мовна майстерність оратора. Його мовлення повинно відповідати усім вимогам мовної культури, відзначатися усіма позитивними комунікативними якостями — правильністю, точністю, логічністю, доказовістю, доцільністю, виразністю, різноманітністю вжитих мовних засобів. Правильність визначається дотриманням норм літературної мови, порушення яких сприймаються як вимовні, лексичні, фразеологічні, граматичні помилки і, отже, засвідчують невисокий культурний рівень оратора. Найчастіше трапляються помилки у наголошуванні слів, вживанні замість літературного слова діалектизму або слова іншої, в основному російської, мови (елементи т. зв. суржику), наявність слів-"паразитів", жаргонізмів і вульгаризмів.
Точність виявляється у чітких формулюваннях, у вживанні слів у повній відповідності з їхнім значенням.
Логічність вимагає таких мовних конструкцій, які відповідають змістові думки, не допускають двозначного тлумачення.
Доказовість залежить від конкретизації висловлених думок, чіткості сформульованих висновків.
Доцільність досягається тоді, коли промовець враховує рівень підготовленості слухачів, добирає такі мовні засоби, що не спричиняють ніяких труднощів для сприймання змісту.
Виразність є наслідком добору слів і виразів, які найбільш яскраво передають висловлювані думки. Це здебільшого емоційно-експресивні засоби, наприклад, стилістично забарвлені слова, поєднання антонімів в одній фразі, риторичні звертання і питальні речення, попарно з"єднані сполучником однорідні члени речення, лаконічні безсполучникові речення, в т. ч. у складі фразеологізмів, засоби суб"єктивної оцінки як вияв особистого ставлення оратора до висловлюваного.

У більшості видів публічних виступів, за винятком суто ділових, важлива й образність: абстрактні поняття, закони, висновки, цифровий матеріал в усному висловлюванні сприймається важко. Яскраві порівняння, образи художньої літератури, крилаті вислови сприяють усуненню цієї перешкоди. І навпаки, слід всіляко уникати зайвих слів, штампів, канцеляризмів, які утруднюють сприймання, викликають негативну емоційну реакцію.
З метою увиразнення публічного висловлювання в ньому можуть знайти застосування усі ті засоби, що вживаються в художніх текстах. Це, зокрема, тропи: порівняння, епітети, метафори, уособлення, гіпербола (перебільшення), літота (применшення), іронія, а також стилістичні фігури — повтор окремих слів чи речень, анафора (однаковий початок кількох фрагментів), епіфора (однаковий кінець), синтаксичний паралелізм (однакова будова двох чи кількох речень), градація (кілька однотипних за семантикою або синтаксичною роллю слів, словосполучень чи частин складного речення, які ніби підсилюють одне одного і сприяють більшій емоційності вислову).

Порівняння - це пояснення одного предмета через підкреслення його схожості з іншим. Наприклад: "Дівчина гарна, як калина в лузі". (І. Нечуй-Левицький)
Метафора - перенесення властивостей і ознак одного явища на інше на основі подібності. Наприклад: "Реве та стогне Дніпр широкий..." (Т. Шевченко)
Гіпербола - це надмірне перебільшення якихось рис чи ознак явищ або предметів із метою увиразнення їх. Наприклад: "Так ніхто не кохав: через тисячі літ лиш приходить подібне кохання..." (В. Сосюра)
Риторичні фігури - засіб підсилення емоційності художньої й ораторської мови, який побудовано на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від звичайного порядку слів у даній мові ("ораторський", "пишномовний"). Існують такі види риторичних фігур: риторичне звертання, риторичне окличне речення, риторичне запитання.
Риторичне запитання - це запитання, яким висловлюється ствердна думка чи н яке відповідає той, хто його ставить. Наприклад: "Хочеш мови пізнати скарбницю?" (Л. Забашта)
Інтонація - це елемент емоційної та змістової виразності, що виявляється у злитті висоти тону, сили звучання, тембрі голосу, чергуванні пауз. Існують такі види інтонації: розповідна (використовується у розповідних реченнях, питальна (у питальних реченнях), спонукальна (у спонукальних), оклична (в окличних).
Темп мовлення - це тривалість звучання слів та пауз, швидкість мовлення в цілому. Існують три види темпу мовлення: швидкий, середній, повільний. Швидкий темп мовлення використовується під час швидкої зміни подій у творі. Середній - під час звичайних подій. Повільний - під час будь-яких описів (портрет, пейзаж, інтер"єр тощо).
Антитеза - різке протиставлення. Наприклад: "У мужички руки чорні - в пані рученька тендітна". (Леся Українка)

До особливих засобів риторичного мовлення належать цитування та використання різного роду звертань та закликів.

Цитування - точне наведення авторської мови (не варто плутати з цитацією).

Парадокс - перекладається як несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові. У художній літературі парадокс використовується як художній засіб, відіграючи відмінну за смисловим навантаженням функцію. Подеколи парадокс формулюється у вигляді афоризму, близького до народного прислів"я: "Тихіше їдеш - далі будеш", - каламбуру тощо. Парадокс має лаконічну, витончену форму, при втраті естетичного чуття міри перетворюється на фарс. Віртуозністю парадоксального мислення відзначалися Б. Паскаль, Ф. Ларошфуко, Б.-І. Антонич та інші. Зразок парадоксу: "Тихіше їдеш - далі будеш" (народне прислів"я).

Анафора - єдинопочаток; повтор на початку віршованих рядків. Повтор може бути звуковий, лексичний (ціле слово) чи у формі називання протягом усього твору або його частини однакових синтаксичних, строфічних структур.

Епіфора - це також повтор певних слів, звуків чи конструкцій, проте в кінці віршованих рядків. Епіфора створює фольклористичний ефект, часто використовується у народних піснях.

Літота - термін, антонімічний до гіперболи (гр. litotes - простота) - стилістичне применшення якої-небудь ознаки предмета, яка полягає у використанні форми заперечення; прийом заперечення заперечення, наприклад: не без участі - з участю; не без цікавості - з цікавістю; не може не дивувати - дивує.

В З О Ш И Т І ПРОДОВЖИТИ РЕЧЕННЯ:

1.Продовжте речення: «Риторика — це...»

1. ...наука про правильну вимову та наголошення слів.

2. ...емоційне ствердження чи заперечення якогось факту.

3. ...теорія ораторського мистецтва.

4. ...відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому.

5. ...наука про словниковий склад мови.

2. Продовжте речення: «Порівняння — це...»

1. ...троп, побудований на зіставленні двох явищ, предметів, фактів для пояснення одного з них за допомогою іншого.

2. ...троп, художнє означення, що виділяє та образно характеризує якусь рису певного явища, предмета, дії.

3. ...троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні на осно­ві аналогії, подібності.

4. ...троп, для якого характерне перенесення ознак, властивостей людини (чи живої істоти) на неживі предмети, явища та абстрактні поняття.

5. ...троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис, характеристик, ознак предмета чи явища.

3. Продовжте речення: «Тема виступу — це...»

1. ...роз"яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів.

2. ...основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає Явища й факти, що розглядаються у виступі.

3. ...послідовний перелік основних питань, висвітлюваних у виступі.

4. ...заклик, що емоційно визначає певне суспільне завдання.

5. ...зіставлення і протиставлення.

УСНО ВІДПОВІСТИ НА ЗАПИТАННЯ :

1. Дайте відповіді на запитання:
1. Що називається риторикою?
2. Дайте визначення порівнянню.
3. Що таке метафора?
4. Що називається гіперболою?
5. Дати визначення риторичним фігурам. Які види риторичних фігур ви знаєте?
6. Що таке риторичне запитання?
7. Що називається інтонацією? Які види інтонації ви знаєте?
8. Що ви знаєте про темп мовлення? Дайте визначення такому терміну. Які ви знаєте види темпу мовлення?
9. Що таке антитеза?