Орфоепія

КОРОТКИЙ ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ

Теоретичний матеріал
1.Орфоепія - це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.

2. Предметом вивчення орфоепії є:
-  звукові особливості мовлення;
- правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);
- правильна вимова звукосполучень;
- правильна вимова окремих слів та їхніх форм.

3.Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.

4.Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.

5.Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед вирізняються фонематичні та фонологічні.

Фонематичні помилки - це порушення, пов"язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад:
вимова [с] замість [з]
ве[з]ти - ве[с]ти ка[з]ка - ка[с]ка вимова [т] замість [д]
ро[д]овий - ро[т]овий га[д]ка - га[т]ка приві[д] - приві[т]
Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї з фонем.
Дуже часто у мовленні замість фонеми [ф] вживають поєднання фонем [хв], а замість [хв] - фонему [ф];
Правильно Неправильно
Факт хвакт
Фарба хварба
Фахівецьхвахівець
Феномен хвеномен
Форматний хворматний
функціонувати хвункцюнувати
хвала фала
хвороба фороба

Фонетичні помилки - це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: вимова [л"] замість [л] лекція - лекція телеграма - телеграма
вимова [і] замість [и] у словах іншомовного походження: д[и]ректор - д[і]ректор т[и]раж - т[і]раж с[и]мпозіум - с[і]мпозіум ц[и]ркулярний - ц[і]ркулярни